Існує тенденція до вибору партнерів зі схожими психологічними характеристиками, що призводить до повторення ідентичних конфліктів або емоційного дистанціювання. Часто можуть виникати питання: «Чому я завжди наче обираю один і той самий тип партнера?», «Чому стосунки завжди закінчуються однаково?», «Таке відчуття, наче я постійно притягую емоційно недоступних партнерів?» або «Чи можливо перестати обирати партнерів, які знецінюють почуття?».
Психіатри Амір Левін та Рейчел Геллер у працях з теорії прив’язаності, а також дослідниця Мікаела Томас у концепції «огняної моделі» стосунків пояснюють, що прагнення до близькості залежить від функціонування мозку та досвіду взаємодії, отриманого в ранні роки. Розуміння цих механізмів допомагає припинити автоматичні дії та замінити старі захисні реакції на свідомий вибір та будувати міцні, здорові стосунки, що базуються не на спробах адаптуватися до постійного емоційного напруження, а на справжній турботі, взаєморозумінні та підтримці. Впізнали себе у цих ситуаціях? Тоді ця стаття буде корисною для ознайомлення з механізмами власного вибору.
Основою взаємодії в парі є «внутрішня робоча модель» — когнітивна структура, сформована в дитинстві через досвід спілкування з батьками або іншими дорослими, які піклувалися про дитину. Ця модель визначає очікування щодо надійності інших людей та власної цінності у стосунках. Дослідниця Мікаела Томас пропонує розглядати особисті особливості людини — генетику, темперамент, досвід виховання та тип прив’язаності — як «паливо», що визначає характер стосунків.
Мозок несвідомо шукає партнерів, чиє «паливо» вступає у взаємодію з власним, тобто це означає, що при зустрічі люди на підсвідомому рівні оцінюють, чи може характер та манера поведінки іншої людини підтвердити вже відомі їм правила життя.
Іноді виникає питання: чому деякі люди обирають партнерів, які зовсім не схожі на їхніх батьків?
Це може бути спробою втекти від болісного дитячого досвіду. Проте, якщо звичний спосіб сприйняття стосунків не змінився, людина все одно несвідомо може відтворювати той самий тип динаміки. Хоча зовні новий партнер може здаватися зовсім іншим, внутрішні відчуття та реакції залишаються тими ж самими, що й раніше. Вибір «протилежності» часто виявляється лише іншою формою звичного сценарію, де справжня близькість залишається незручною та незрозумілою. Це відбувається тому, що психіка, яка звикла до певної напруги, не має досвіду поведінки в атмосфері спокою та підтримки, тому замість того, щоб відчувати безпеку, підсвідомість шукає звичних переживань, бо в них відомо, як діяти.
Якщо дитячий досвід був сповнений нестабільності, браку емоційної підтримки або непередбачуваності дорослих, внутрішня модель сприймає близькість як ризик. Це створює умови для вибору партнерів, які підтверджують сформовані уявлення про те, як має поводитися близька людина у стосунках, оскільки психіка прагне до знайомих станів, навіть якщо вони негативно впливають на емоційний та фізичний стан.
Психологічні дослідження виділяють чотири основні типи прив’язаності, що впливають на якість взаємодії та стосунків:
Дослідники Амір Левін та Рейчел Геллер у праці «Підійди ближче» зазначають, що найбільш стабільними є союзи, де принаймні один партнер має надійний тип прив’язаності. Така людина вміє спокійно реагувати на тривогу партнера або його потребу в особистому просторі, не сприймаючи це як особисту образу.
Натомість союз тривожного та уникаючого типів автори називають «пасткою», оскільки потреби партнерів прямо суперечать одна одній: один прагне постійного зближення, а інший — віддалення. Через це такі стосунки часто стають найбільш виснажливими.
Однак, це не означає, що такі стосунки не мають майбутнього. Для успішного союзу важливо відкрито говорити про свої потреби та шукати компроміси, які не змушують жодного з партнерів відмовлятися від власних інтересів чи комфорту. Стосунки не повинні бути постійним джерелом стресу та забирати більше ніж вони дають. Якщо в парі виникає висока емоційна напруга, це сигнал до того, що можливо потрібно приділити більше уваги щирому спілкуванню та взаєморозумінню.
На те, як відбувається взаємодія в парі та які партнери обираються, впливає цілий комплекс чинників:
Особисті характеристики: генетика, темперамент та риси характеру.
Дитячий досвід: особливості виховання та спостереження за тим, як батьки проявляли любов і турботу.
Тип прив’язаності: індивідуальна схильність до близькості або дистанції.
Накопичений досвід: попередні стосунки, а також історія та особливості нинішнього союзу.
Соціальний вплив: культурні норми та очікування, засвоєні впродовж життя.
Саме з цих елементів складається унікальна модель поведінки у стосунках. Усвідомлення цих чинників допомагає зрозуміти причини певних реакцій на конкретні ситуації, а також для того, щоб стосунки залишалися комфортними, важливо враховувати потребу кожного партнера в особистій свободі.
Для стабільних стосунків важливо поєднувати три компоненти: розуміння способів побудови стосунків (на основі минулого досвіду), вміння відкрито виражати почуття та повага до особистої свободи партнера.
Складнощі можуть виникати, коли цей баланс порушується:
Висока емоційна реактивність: Якщо в парі переважають надмірні реакції, навіть дрібні непорозуміння переростають у гучні конфлікти. У такі моменти активуються захисні інстинкти, які замість вирішення проблеми лише підсилюють відчуття небезпеки.
Брак відвертості: Якщо партнери уникають обговорення проблем, боячись конфлікту, емоційний зв'язок поступово втрачає свою глибину або може виникати байдужість. Тоді стосунки можуть стати схожими на співжиття двох знайомих, між якими немає близькості.
Щоб уникнути цього, доцільно розвивати три якості:
Турбота: щире прагнення дбати про благополуччя партнера.
Об'єктивність: здатність бачити ситуацію з боку, розуміти характер та звички партнера, не роблячи поспішних висновків.
Сміливість: готовність ділитися почуттями та страхами, а також відповідальність за власну поведінку.
Часто реакція на партнера залежить не від логіки, а від роботи мозку. Одна частина мозку (інстинктивна) налаштована на виживання: коли відчувається небезпека, автоматично виникає реакція “бий або біжи” — наприклад бажання або сперечатися, або відсторонитися. Інша частина мозку (раціональна) відповідає за аналіз та планування, проте вона часто може стати менш активною під час стресу.
Коли поведінка партнера помилково сприймається як загроза, мозок запускає захисні реакції “бий, біжи, замри”. Усвідомлення цього механізму допомагає зупинитися і замість захисту почати спокійний діалог.
Навіть якщо певні моделі поведінки сформувалися в дитинстві, їх можливо змінити. Процес трансформації відбувається шляхом таких чотирьох кроків:
Усвідомлення того, як минуле та сформовані звички впливають на вибір партнерів та реакції на труднощі.
Замість автоматичного прояву гніву чи образи доцільно зробити паузу. Це допомагає емоціям вщухнути, а раціональному мисленню — повернутися до роботи.
Стосунки стають міцнішими, коли в них є місце для інтересів та автономії кожного. Важливо уникати критики та тиску, обираючи підтримку та довіру.
Відверта розмова про те, що саме необхідно у стосунках, знижує напругу та допомагає уникнути непорозумінь.
Набута надійність досягається через постійну роботу над собою та якісну комунікацію. Зміна стилю реагування дозволяє вийти з циклу деструктивних стосунків та побудувати зв’язок, заснований не лише на пристрасті, але й на свідомому виборі, взаємній повазі та глибокому співпереживанні, тобто через перехід від несвідомих інстинктів до дорослого розуміння власних потреб та потреб партнера.
Магістр психології
Психолог в інтегративному підході та гештальт-терапії, Член Національної асоціації гештальт терапевтів України. З 2020 року проводить індивідуальні онлайн консультації з дорослими.
Здобула сертификацію арт-терапевта, травмотерапевта та спеціаліста в техніці «Rewind Technique». З 2022 року Член Української психологічна асоціація України (НПА).
Дізнайтеся, як зрозуміти, що чоловік закоханий, за допомогою науки. Розкриваємо таємниці чоловічої психології: як працює мозок у цукерково-букетний період та які невербальні сигнали видають зацікавленість.
Читати далі
Дізнайтеся, як вийти з аб’юзивних стосунків за допомогою наукових психологічних стратегій Джесс Гілл. Аналіз механізмів примусового контролю, етапи відновлення особистих кордонів та подолання травматичного зв’язку.
Читати далі
Дізнайтеся, як подолати кризу після розриву стосунків за допомогою концепції Едіт Еґер. Практичні поради психолога для повернення внутрішньої опори та контролю над життям.
Читати далі